8 ТРАВНЯ ДЕНЬ – ПАМ’ЯТІ ТА ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ 1939 – 1945 РОКІВ

8 травня як Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років. Змова гітлерівського і сталінського режимів разом із «політикою умиротворення» Гітлера уможливили розв’язання самого кровопролитного в історії людства конфлікту, що тривав 6 років.

У цій війні український народ заплатив дуже високу ціну: втрати українців у Другій світовій склали близько 8 мільйонів осіб, з яких 5 мільйонів – цивільні. Про жорстокий режим нацистської окупації свідчать документи Державного архіву Київської області, серед яких хронологічна довідка про розстріл 421 жителя хуторів Раска і Мар’янівка тодішнього Бородянського району Київської області у квітні 1943 року. Ще однією великою бідою українського народу стала примусова депортація «робочої сили» до Німеччини і країн-сателітів. Загалом з України у її кордонах до 2014 року, виключаючи Закарпаття і Крим, протягом 1941 – 1944 рр. на примусові роботи було вивезено 2,4 – 2,8 млн осіб. Працівники зі сходу мали носити принизливу нашивку «OST», за відсутність якої жорстоко карали. Більшість остарбайтерів працювала у промисловості, в основному на військових підприємствах Рейху. Їх дармову працю використовували більше 200 компаній. І, хоча остарбайтерам виплачувалася незначна заробітна плата, ті, що працювали у промисловості, страждали від голоду, оскільки законодавчо німецькій уряд встановив даній категорії робітників найгірші умови харчування, порівняно з усіма іншими групами примусових робітників Рейху. У листі до рідних Лисенко Дуні з м. Біла Церква Київської області описаний не тільки бідний раціон остарбайтерів, що жили у робочих таборах, але й езопівською мовою донесена інформація про нальоти союзницької артилерії: «Приїзжали до нас хлопці, грали і танцювали дуже і дуже було усьому городу «весело», дожидаємо на днях іще гостей».

Українська земля була не тільки одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв, але й одним з центрів найзапеклішого спротиву: сотні тисяч українців боролися в підпільних і повстанських структурах. На українських землях були створені численні підпільні організації і партизанські загони, між якими був налагоджений взаємозв’язок і здійснювалися спільні акції, як про це свідчать наведені у запропонованій виставці статистичні дані взаємодії київських підпільників із партизанськими з’єднаннями. Попри зрозумілий ідеологічний флер цього документа, датованого 1946 роком, ми маємо визнати значення антинацистського спротиву на окупованих територіях.

На початку війни український народ, не маючи незалежної держави, був

розділений між кількома країнами. Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, нерідко жертвуючи своїм життям. Про величезні втрати не тільки військових, але й мобілізованих цивільних свідчить «Історична довідка про значення міста Переяслав-Хмельницький в створенні Букринського плацдарму в 1943 році», в якій зазначено, що для побудови переправи з навколишніх населених пунктів було мобілізовано 9 тисяч осіб, з яких близько 8 тисяч загинуло. У форсуванні Дніпра і створенні плацдарму на західному березі брали участь армії під керівництвом генералів К.С.Москаленка і П.С.Рибалка, вихідців з України.

Перемога над нацизмом стала наслідком консолідації і мобілізації сил країн антигітлерівської коаліції, взаємодопомоги, солідарності і жертовності багатьох народів світу, їхнім спільним здобутком, і не може бути приватизована будь якою однією країною. У державному архіві зберігаються вагомі докази спільної боротьби народів з абсолютним злом, яким був нацизм, зокрема відомості щодо участі у спільних з Червоною Армією діях польських і чехословацьких бойових з’єднань.