Почесні громадяни району

Серце радіє, коли бачиш, як на релігійні та державні свята вулиці розквітають вишиванками. Різні за кольорами, орнаментами, вони об’єднують воєдино людей та Україну.

Вишивка – унікальне явище в житті нашого народу і нашого краю зокрема. Як і співанки, так і вишивки є надзвичайно яскравим та глибоким проявом творчих сил народу, вершин його мистецького хисту. Вони переходили від матері до дитини, постійно розвивалися, збагачувались новими мотивами, способами виконання та композиційною структурою, дійшли до наших днів.

У народній вишивці, як і в інших видах мистецтва, зливаються в гармонійну цілісність виконавська майстерність, природний талант і тонкий естетичний смак.

Ярослава Єльнікова ‒ майстер традиційного декоративного мистецтва, а саме ‒ слобожанської вишивки. Роботи майстра ‒ дивовижні за красою та витонченістю. Її витвори гідно демонструють культурне надбання Харківського району в мистецьких заходах, фестивалях районного, обласного, регіонального і всеукраїнського рівня та отримують визнання й високі оцінки експертів.

Ярослава Миколаївна не уявляє свого життя без тонких ниток та звичайного полотна, на якому зароджується Всесвіт. Її руки можна назвати «золотими», бо вони створюють по-справжньому геніальні мистецькі шедеври, іноді навіть важко повірити, що це зробили руки людини. Рушники, серветки, створені руками майстрині, палають яскравими фарбами. Гра кольорів, витончена краса виробів є натхненням та взірцем для інших майстринь.

Вона увесь свій вільний час віддає улюбленій справі – вишивці. Вкладає у свої роботи любов та майстерність, ніжність та тепло власної душі. Жінці притаманні невтомність у творчості, пошук, любов та бажання передати красу рідного краю, своєї мальовничої України.

Щиро ділиться майстриня своїм талантом і передає вміння молодому поколінню.

Ярослава Миколаївна з 1969 року живе і працює в Харківському районі. З 2005 року обіймає посаду керівника гуртка вишивки «Берегиня» Молодіжного центру відділу культури і туризму Харківської районної державної адміністрації.

Своєю любов’ю до народного мистецтва Ярослава Єльнікова залучає та надихає на створення нових різновидів художнього надбання Слобожанщини. Дорослі й діти із захопленням беруть участь у майстер-класах, які високопрофесійно надає Ярослава Миколаївна не тільки з традиційної вишивки, а й з розпису по склу, виготовленню картин-аплікацій.

Вона – один з провідних та найдосвідченіших майстрів народного мистецтва Харківського району, чиєю метою є збереження та популяризація традиційної української творчості і, зокрема, Слобожанщини.

Завдяки її невтомній праці культура нашого краю та українського народу ніколи не згасне та не зникне.

«Цінувати свій час перебування на землі! Поспішати робити добрі справи!» ‒ за цим принципом живе Ярослава Миколаївна.

Народилася 1 червня 1951 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІІІ сесії Харківської районної ради VІІ скликання 21 вересня 2017 року.

Сергій Миколайович заснував у с. Циркуни підприємство ПрАТ «Полімерагро», яке очолює з жовтня 1994 року.

Корпорація «Полімерагро» стала лідером серед виробників високоякісних побутових виробів з пластмас, виробництва поліетиленової плівки і панелей з ПВХ в Україні.

Секрет багаторічного лідерства «Полімерагро» заснований на використанні сучасних технологій і обладнання, безперервної реалізації нових ідей і уважного ставлення до споживачів і їхніх побажань. Сучасна технічна оснащеність підприємства новітнім обладнанням та прес-формами дозволяє досягти високої якості продукції, що випускається і використовувати повний набір різних технологій виробництва виробів з пластмас.

Керівник корпорації Сергій Кулик ‒ сильна особистість, лідер, що досяг успіху, спираючись на власні сили, зумів перетворити свій талант і знання на серйозні звершення.

Він вважає: «Щоб стати успішною людиною, потрібно бути чесним і рішучим. Навчитись слухати і чути людей. Не сидіти склавши руки. Боятися відсутності конструктивної критики. А головне, підтримувати, цінувати і не забувати тих, хто знаходиться поруч з вами».

Також керується правилом, що будь-яке починання стане успішним, якщо вкладати душу у свою роботу, бути працьовитим і ніколи не здаватися. Потрібно все робити сумлінно, з любов’ю і повагою до людей, які працюють разом з тобою.

Сергій Миколайович бере активну участь у суспільному житті с. Циркуни. Впродовж багатьох років допомагає продукцією власного виробництва і доброчинними внесками сільській школі та дитячому садочку, лікарні та сільській раді, турбується про комфорт учнів, вчителів та жителів села.

Завдяки постійному та дбайливому ставленню до Циркунівського дитячого садка, жителі села називають його «Хрещеним батьком» циркунівської малечі.

Він надає шефську допомогу Коротичанському ліцею, Вільхівській громаді, Русько-Тишківській ЗОШ. Також він дбає і про малозабезпечені сім’ї.

Справжній професіонал своєї справи, інтелектуальний, харизматичний, цілеспрямований ‒ він дійсно «зробив себе сам». І сьогодні ім’я Сергія Кулика вже можна вважати брендом. Брендом, який завоював не тільки широку популярність, а й безмежну довіру.

Народився 22 жовтня 1961 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІІІ сесії Харківської районної ради VІІ скликання 21 вересня 2017 року.

Жителям сел. Бабаї пощастило із селищним головою. Він розумний керівник, добра, уважна людина, тому жителі не прагнуть бачити на цьому місці нікого іншого.

Так, з 2004 року Олександра Мороза незмінно обирають Бабаївським селищним головою. Він знає людей, шанобливо ставиться до старших. Його хвилює доля селища і кожної родини.

Проблеми селища йому знайомі, бо з 2004 року працював в Харківському районі директором Південного філіалу АТ «Харківське» м. Південне та заступником Бабаївського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

Головне для Олександра Васильовича – це високий рівень благоустрою в селищі.

Він завжди намагається не боротися з наслідками, а попереджувати їх. Адже в селищі робота – це нескінченний коловорот, в якому, завершуючи одну справу, одразу розпочинаєш іншу.

Як представник влади в селищі, він є прикладом для інших, вміє переконувати та домовлятися.

Коли люди його обрали, то, крім довіри, на нього лягла ще й часточка їхньої надії на краще майбутнє. А це дуже важливо та відповідально.

Тому Олександр Мороз намагається працювати за принципом: «Хто звернувся до мене чи в селищну раду, має йти звідти задоволеним». Він завжди прагне кожному допомогти щось вирішити, підказати.

За час його роботи на посаді Бабаївського селищного голови проведено газифікацію с. Затишне, відремонтовано місцеві дороги, заклади освіти, охорони здоров’я, культури, створені і облаштовані парки для відпочинку жителів, з’явилися нові дитячі майданчики, відновлено місцевий краєзнавчий музей. Без його уваги не залишається розвиток фізкультури і спорту серед молоді, художньої самодіяльності, ветеранського руху.

Особливий внесок Олександра Васильовича у культурний та історичний розвиток Слобожанщини ‒ відродження Сковородинівської спадщини в селищі Бабаї: Сковородинівська криниця, зібрання окремої тематичної експозиції Сковородинівської епохи в музеї, культурно-мистецький захід «Сад пісень Сковороди».

Основні життєві та професійні принципи Олександра Васильовича Мороза: «Повага до людей є повагою до самого себе» та «Робити людям добро».

Народився 3 вересня 1956 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІІІ сесії Харківської районної ради VІІ скликання 21 вересня 2017 року.

Трудову діяльність розпочав у 1977 році після закінчення Харківського державного університету імені О. М. Горького на посаді вчителя математики Пісочинської восьмирічної школи. З 1982 року по 2002 рік був заступником директора з навчально-виховної роботи Пісочинської середньої школи, яка в 1995 році була реорганізована в Пісочинський навчально-виховний комплекс. З 2002 року працює директором Пісочинського колегіуму.

За час роботи зарекомендував себе сумлінним працівником, висококваліфікованим фахівцем, вимогливим керівником.

Під керівництвом Олександра Роганіна колегіум був неодноразовим переможцем огляду готовності загальноосвітніх навчальних закладів до нового навчального року, а також переможцем за результатами рейтингування серед загальноосвітніх навчальних закладів для обдарованої молоді.

У закладі створено систему організації навчально-виховної роботи, запроваджено систему моніторингу якості профільної освіти, яка включає експертизу діяльності закладу, результати державної підсумкової атестації в профільній старшій школі, аналіз вступу випускників до вищих навчальних закладів відповідно до обраних у колегіумі профілів навчання. У колегіумі ведеться систематична цілеспрямована робота з обдарованими учнями.

У 2017 році команда Пісочинського колегіуму, яка брала участь у проекті «UNICEF Football Сuр», під патронатом Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ), посіла II місце у фінальному етапі міжобласного турніру з футболу серед школярів «UNICEF Football Сuр» у м. Київ.

Олександр Миколайович є автором більше 200 навчальних посібників для учнів та вчителів з математики, що вийшли в Україні, більшість з яких має гриф Міністерства освіти і науки України. Протягом останніх років є активним учасником і переможцем районних та обласних виставок-ярмарок педагогічних ідей.

Його учні постійно беруть участь у математичних олімпіадах, турнірах, конкурсах з математики при вищих навчальних закладах і посідають призові місця. За період своєї педагогічної діяльності підготував 24 переможців II етапу Всеукраїнської олімпіади з математики.

Життєве та педагогічне кредо Олександра Миколайовича Роганіна: «Щоб мати право вчити інших, потрібно постійно вчитися самому», а також «Праця, оптимізм, самовдосконалення ‒ запорука життєвого успіху».

Народився 22 листопада 1952 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІІІ сесії Харківської районної ради VІІ скликання 21 вересня 2017 року.

У кожної людини є свої життєві пріоритети, професійні орієнтири та осяжні мрії. Для Лідії Іванівни такими орієнтирами, перш за все, є здоров’я і життя пацієнтів. Її добре знають і цінують жителі Харківського району.

Вона почала трудову діяльність з 1966 року лікарем-педіатром Манченківської медичної амбулаторії. У 1967 році була переведена на посаду завідуючої Манченківською медичною амбулаторією. З 1977 року за призначенням переведена головним лікарем Карачівської дитячої районної лікарні. З травня 1980 року працювала заступником головного лікаря Харківського району з дитинства та пологової допомоги. У 1996 році переведена на посаду головного лікаря Вільхівської медичної амбулаторії, а з  2013 року, у зв’язку з проведеною реорганізацією закладів охорони здоров’я, була завідувачем амбулаторії загальної практики сімейної медицини (ЗПСМ) с. Вільхівка центру первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) сел. Рогань.

Робочий день у Лідії Іванівни не розпочинається та не закінчується. Вона лягає спати з думкою про те, як почуваються пацієнти, і з нею встає. Кожну людську тривогу пропускає через серце.

Дуже часто людям потрібна хоча б елементарна медична допомога, не кажучи уже про складну діагностику. Вона вважає, що завжди повинен бути поруч лікар, медичний працівник, до якого можна прибігти за допомогою серед ночі. А тому фахівцю необхідна зібраність, витривалість, здатність адекватно діяти, якщо виникла якась кризова ситуація, а також добра координація рухів, добра пам’ять, нервово-психічна стійкість, відповідальність, співчуття, тактовність.

Робота лікаря не легка. Попри всі складнощі Лідія Іванівна ні на хвилину не пошкодувала, що стала медичним працівником, одного разу вона висловилася так: «Звісно, тут, як і в кожній професії, є свої плюси і мінуси, але я рада, що працюю для людей, що живу поруч з ними і за потреби в будь-який момент можу надати першу і невідкладну медичну допомогу».

Вона все частіше згадує мудрі слова про те, що життя складається з хвилин, яких безліч на початку, згодом їх стає все менше й менше, пізніше – геть не залишається… Тож вона звикла дорожити хвилинами. Намагатися жити так, щоб ні про що не жалкувати, дивитися лише вперед. Не озиратись! Життя занадто коротке, щоб прокидатися з жалем або соромом перед собою і людьми, яким Бог дозволяє служити.

На її плечах лежить відповідальна суспільна місія – стояти на сторожі здоров’я наших громадян, захищати людей від недуг та болю, пропагувати і утверджувати здоровий спосіб життя.

Лідія Турло переконана, що найкраща професія для жінки – лікар.

Народилась 17 листопада 1939 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІІІ сесії Харківської районної ради VІІ скликання 21 вересня 2017 року.