Почесні громадяни району

Трудову діяльність розпочав у лютому 1979 року на посаді чергового лікаря у кардіологічному відділенні санаторію «Рай-Оленівка».

З грудня 1979 року переведений на посаду лікаря-ординатора кардіологічного відділення.

У 1981 році був призначений на посаду завідуючого постінфарктним відділенням санаторію «Рай-Оленівка». За період перебування на посаді проявив організаторські і професійні здібності, водночас займався науковими дослідженнями. Результатом досліджень стала його наукова праця «Диференційний підхід до фізичної реабілітації і продовженому призначенню антиангінальних і гіпотензивних засобів у хворих, що перенесли інфаркт міокарда». Ця праця стала темою кандидатської дисертації, яку він захистив у травні 1988 року. Результати цього дослідження були успішно запроваджені у роботі реабілітаційних відділень Харківщини.

Має науковий ступінь, кандидат медичних наук з 1987 року.

У червні 1989 року постінфарктне відділення санаторію «Рай-Оленівка» і аналогічне відділення санаторію «Роща» були об’єднані. Валерій Журавльов був призначений на посаду завідуючого відділенням реабілітації хворих, що перенесли гострий інфаркт міокарда санаторію «Роща».

У жовтні 1992 року призначений головним лікарем санаторію «Роща».

З моменту призначення на посаду розпочалася реорганізація та відновлення всіх структурних підрозділів санаторію. Завдяки ініціативі Валерія Олексійовича вперше на курортах Харківщини у санаторії «Роща» був відкритий лазерний центр з різноманітним сучасним обладнанням для лікування майже всіх захворювань з великою пропускною спроможністю: кожний пацієнт мав змогу приймати лікування. Цього ж року було відкрито спеціалізоване відділення для лікування батьків з дітьми, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС на 150 ліжок. У 1995 році за ініціативи головного лікаря було відкрито відділення для лікування хворих з патологією опорно-рухового апарату на 60 ліжок, у 1996 році ‒ реабілітаційне відділення для хворих із церебро-васкулярною патологією на 30 ліжок, в 2004 році відкрито відділення естетотерапії на 30 ліжок.

Завдяки наполегливій праці на посаді головного лікаря, відкрито пульмонологічний санаторій «Ялинка», запроваджена ефективна маркетингова служба у курортній системі Харківщини, завдяки їй в оздоровницях нашої області відпочивають і лікуються громадяни з усієї України та держав СНД.

Обирався депутатом Харківської районної ради.

Життєве кредо Валерія Олексійовича: «Від посмішки стане світлішим день!».

Народився 16 листопада 1954 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХХІХ сесії Харківської районної ради VІ скликання 31 липня 2014 року.

Працював над вирішенням проблеми гетерозисної селекції соняшнику впродовж 40 років. Координував селекцію соняшнику в Україні. Створив національний продукт (59 гібридів соняшнику), що забезпечувало щорічний прибуток державі 800 млн грн. Розробив систему насінництва основних польових культур, до якої залучив учених з селекції і насінництва, рослинництва, генетики, економіки Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва та інших науково-дослідних установ мережі Національної академії аграрних наук України та впровадив її в низці науково-дослідних установ.

Розробив науково-технічну програму «Біосировина», за результатами виконання якої у співпраці з Харківським національним технічним університетом сільського господарства ім. П. Василенка, Українським науково-дослідним інститутом олій та жирів Національної академії аграрних наук України, Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» встановив високу результативність використання природного генетичного різноманіття культурних рослин для поліпшення якості продукції і створення на цій основі джерел біосировини багатоцільового промислового використання.

За його авторства і за його сприяння розроблені та подані до Міністерства АПіП України наукові програми «Рослинний білок», «Яра пшениця України», «Тритікале України», «Соняшник».

Віктор Кириченко, як директор інституту та керівник Центру наукового забезпечення АПВ Харківської області, спрямував діяльність колективу на отримання вагомих фундаментальних і прикладних розробок та впровадження їх в регіонах всієї України, що обумовило окупність гривні в 1,3 ‒ 1,8 раза. За його безпосередньої участі та у співавторстві розроблена перша в Україні Комплексна програма розвитку Харківської області на 2011‒2015 роки та на період до 2020 року, яка є прикладом інвестиційно-інноваційного розвитку для областей України.

Віктор Васильович розширював міжнародне наукове співробітництво та впроваджував розробки інституту в Казахстані, Білорусії, Російській Федерації, Вірменії, Туреччині, що забезпечувало імідж вітчизняної аграрної науки. Сформував наукову школу з генетики, селекції і насінництва соняшнику, готував спеціалістів вищої кваліфікації для науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів.

Під керівництвом Віктора Кириченка працювали і навчалися 20 аспірантів та пошукачів, захищено 5 дисертацій. Він мав понад 300 наукових праць та публікацій, 27 авторських свідоцтв на сорти і гібриди і 3 ‒ на лінії соняшнику.

Віктор Васильович присвятив себе служінню науці, завжди залишаючись на пульсі світової прогресивної наукової думки. Його життєве кредо: «Життя – це наука, наука – це життя».

Народився 20 листопада 1946 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХХІХ сесії Харківської районної ради VІ скликання 31 липня 2014 року.

Учений, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН України, завідувач кафедри екології та біотехнології ХНАУ. Учень професора Г.Ф. Наумова, вихователя студентської молоді, відомого своїми науковими розробками в галузі екології та біотехнології.

Володимир Кузьмич у 1970 році вступив до Харківського сільськогосподарського інституту імені В.В. Докучаєва, який з відзнакою закінчив у 1975 році, здобувши спеціальність ученого агронома-селекціонера.

Після навчання в аспірантурі при кафедрі генетики, селекції та насінництва успішно захистив дисертацію, здобув науковий ступінь кандидата біологічних наук.

У 1987–1990 роках працював викладачем генетики, селекції та насінництва у Королівському сільськогосподарському інституті м. Пномпень, столиці республіки Камбоджа. Декілька років поспіль стажувався в навчальному центрі Хауз Дюсе (Рейнланд-Пфальц, Німеччина), Польщі, а також в університеті штату Айдахо (США). Основна трудова діяльність Володимира Пузіка пов’язана з Харківським національним аграрним університетом, у якому він пройшов шлях від наукового співробітника агроекологічної лабораторії, асистента кафедри генетики, селекції та насінництва, якою керував Г.Ф. Наумов, до професора, директора Інституту післядипломної освіти, першого проректора, завідувача кафедри екології і біотехнології, ректора університету, члена-кореспондента НААН України.

Професор Володимир Кузьмич Пузік ‒ автор і співавтор чотирьох монографій, п’ятьох навчальних посібників, з яких два — з грифом Мінагрополітики України. Мав більше 120 публікацій у вітчизняних і закордонних джерелах, мав три авторських свідоцтва на винаходи і три патенти на корисні моделі.

Як науковець, перш за все, відомий як один з провідних учених з вивчення алелопатичної дії екзометаболітів культурних злаків у агрофітоценозах і використання цього явища для вирішення практичних завдань рослинництва та селекції. Ним уперше вивчені алелопатичні властивості найбільш розповсюджених у культурі видів пшениці Tr.aestivum., Tr.durum Desf., жита (Sесаle сеrеаlе L.), тритикале (Triticum aestivum forme).

Обіймаючи посаду ректора, Володимир Кузьмич багато уваги приділяв вдосконаленню навчального процесу в університеті, поліпшенню його матеріально-технічної бази. Він є одним з організаторів Інституту післядипломної освіти і перепідготовки спеціалістів на базі повної вищої освіти за різними спеціальностями. Впродовж 2008 ‒ 2010 років В.К. Пузік ‒ експерт ВАКу.

Володимир Кузьмич у своїй роботі дотримувався такого принципу: «Вважав і вважаю, що для досягнення успіху в першу чергу необхідно знати, як спілкуватися з людьми… Я дивлюся на працівника як на особистість, що має гідність, яку він хоче реалізувати… Успіх супроводжує того, хто не тільки вміє думати, працювати і говорити сам, але хто слухає інших і рахується з ними… Ми повинні навчитися працювати по-новому, відчути своє якісно нове єднання, якісно нову цілісність, в основі яких не механічна дисципліна, а загальний економічний, матеріальний і духовно-моральний інтерес».

Народився 23 листопада 1948 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХХІХ сесії Харківської районної ради VІ скликання 31 липня 2014 року.

Трудовий шлях Олексій Миколайович розпочав у 1973 році в Харківському районі, працював робітником, інженером-електриком у радгоспі «Липці».

З 1989 року жителі Веселівської сільської ради багато років поспіль беззмінно обирають його сільським головою.

Стан справ на території будь-якого села залежить від багатьох складових, а насамперед – від діяльності місцевої ради, сільського голови. Якщо останній працює в інтересах територіальної громади, він злагоджено працюватиме і з сільською радою в цілому, і з кожним депутатом, жителем зокрема.

Мешканцям Веселівської сільської ради пощастило з сільським головою. Він розумний керівник, добра, уважна людина, тому жителі не прагнуть бачити на цьому місці нікого іншого.

Олексій Миколайович працює сільським головою уже шість скликань. Проблеми сіл Веселе, Нескучне, Зелене, Радгоспне добре йому знайомі, бо тут живе його родина. Він знає людей, шанобливо ставиться до старших. Його хвилює доля сіл і кожної родини.

Проблем у сільського голови вистачає, адже недарма кажуть, що кожен день має свої турботи, лише встигай їх розв’язувати.

Робота сільського голови специфічна, оскільки всі питання, які виникають у жителів, зосереджуються в сільській раді. Однак крім вирішення щоденних побутових проблем, потрібно думати і про перспективу, подальший розвиток села, залучення інвесторів, якихось додаткових ресурсів. А для цього необхідно бути активним, дізнаватись про щось нове, пробувати свої сили, брати участь у проектах.

Сьогодні територіальні громади мають багато можливостей, щоб отримати новий досвід. Співпраця з громадськими організаціями, участь у різноманітних проектах дає суттєві переваги для розвитку населених пунктів, залучення додаткових ресурсів, вирішення низки соціально-побутових питань. Головне – активність і бажання працювати.

У роботі Олексія Миколайовича провідним орієнтиром є конкретна людина та інтереси громади.

За результатами роботи Веселівська сільська рада під керівництвом Олексія Слабченка неодноразово посідала призові місця в обласному та районному конкурсах «Краща селищна, сільська рада» у категорії «Сільські ради».

За більше ніж 40 років своєї праці Олексій Миколайович зробив вагомий внесок у складову соціально-економічного і культурного розвитку Харківського району.

Його життєвий принцип: «Справедливість, порядність, відповідальність, цілеспрямованість!»

Народився 27 березня 1956 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХХІХ сесії Харківської районної ради VІ скликання 31 липня 2014 року.

З 1991 року працював лікарем-стоматологом у Васищівській селищній лікарні, з липня 2000 року ‒ головним лікарем.

З жовтня 2013 року Юрія Івановича Шматька призначено головним лікарем комунального закладу охорони здоров’я «Центр первинної медико-санітарної допомоги селища Васищеве Харківського району», який надавав первинну медико-санітарну допомогу більше ніж 20 тисячам населення.

Його професія завжди була, є і буде однією з найнеобхідніших і найшанованіших. Місія ця важка, але благородна й почесна. Вона вимагає великої віддачі сил та високого професіоналізму.

І лише завдяки турботі, знанням і діям Юрія Івановича, у хворих з’являлась віра та надія побороти будь-яку недугу. Проте й винагорода за самовіддану працю – безцінна. Це безмежна, ніким не виміряна вдячність пацієнтів. Це – визнання і повага у Харківському районі та області.

Юрій Шматько як лікар ніс на собі величезний тягар чужого болю та відповідальності, адже у його руках — людські життя. Професія, яку він обрав, заслуговувала на найвищу похвалу, захоплення і повагу.

Своєю невтомною працею він повсякчас демонстрував приклади професіоналізму, витримки, самовідданості. Власною добротою, знаннями та досвідом він повертав людей до повноцінного життя. Сотні пацієнтів з глибокою вдячністю згадують його корисні поради та лагідні слова, які здатні воскресити віру і надію в людських душах.

З 2002 року по теперішній час виборці обирають Юрія Івановича депутатом Харківської районної ради. Впродовж трьох скликань він очолював постійну комісію районної ради з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення.

За 35 років своєї праці Юрій Шматько зробив вагомий внесок у складову соціально-економічного розвитку Харківського району та Слобожанщини.

Завдяки його діяльності найкращі традиції медицини – лікарська честь і громадська відповідальність, висока моральність та інтелігентність, працьовитість і професійність – будуть тільки примножуватись та слугуватимуть на благо жителів Харківського району і області.

Юрій Іванович у своїй професійній діяльності дотримувався принципу: «Життя і здоров’я людини ‒ головні, фундаментальні цінності. Діяльність лікаря спрямована на їх збереження від моменту зачаття і вимагає від нього гуманного ставлення до людей, поваги до їх автономії, співчуття і співучасті, доброзичливості, благодійності і милосердя, терплячості, взаємодовіри, порядності і справедливості. Лікар повинен пам’ятати, що головний суддя на лікарському шляху ‒ це, насамперед, його совість».

Народився 2 квітня 1963 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХХІХ сесії Харківської районної ради VІ скликання 31 липня 2014 року.