Почесні громадяни району

Трудовий стаж у Харківському районі ‒ 50 років.

З 1960 року, після закінчення історичного факультету Харківського державного університету ім. О.М.Горького, почав свою трудову діяльність вчителем історії в Безлюдівській школі.

У 1964 році був призначений на посаду директора Безлюдівської  середньої школи та обраний депутатом Безлюдівської селищної ради, членом виконкому, членом райкому комсомолу.

Василь Григорович, як директор школи, був справжнім генератором ідей. За його ініціативи було започатковано низку загальношкільних заходів, розроблено концептуальні засади навчально-виховної діяльності закладу, змодельовано інноваційні форми організації навчально-виховного процесу .

Ці технології стали незмінним помічником учителя, спростили його роботу, а також – вивели методику викладання на якісно новий рівень, ні в якому разі не змінивши її. У школі використовувався науковий підхід до реалізації науково-методичної проблеми.

Якщо проаналізувати діяльність його, як директора школи, то можна із впевненістю сказати, що він повністю відповідав образу лідера-реформатора. Успіх його управлінської діяльності зумовлений, насамперед:

‒ умінням впливати на людей логікою діяльності;

‒ харизматичним характером впливу;

‒ прикладом особистої поведінки та роботи;

‒ умінням залучати до співуправління;

‒ організацією відносин за принципом «поважаю ‒ розраховую»;

‒ переслідуванням довгострокових цілей розвитку навчального закладу;

‒ умінням балансувати між особистою точкою зору та думкою колективу.

Щоб вести до успіху учнівський та педагогічний колективи, Василь Григорович знав складові успіху, вмів визначати і досягати поставлені цілі, постійно самовдосконалювався як у мистецтві управління, так і в намаганні поглибити свої знання з психології, педагогіки тощо.

У 1973 році його було обрано на партійній конференції секретарем Харківського РК КПУ. Під його керівництвом втілені в життя програми соціально-економічного розвитку району в галузях: освіти, медицини, культури. Відкривались нові заклади освіти, зміцнювалась матеріально-технічна база середніх шкіл: Безлюдівської, Васищівської, Пономаренківської, Вільхівської.

Під керівництвом Василя Григоровича будувався та введений в експлуатацію районний Будинок культури в сел. Бабаї.

Неодноразово обирався депутатом Харківської районної ради.

Його досягнення ‒ повага дітей, батьків, колег.

Народився 23 липня 1937 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХХІV сесії Харківської районної ради VІ скликання 30 серпня 2013 року.

З 2008 року ‒ заступник голови Харківської районної державної адміністрації. Обіймаючи цю посаду, Олег Євгенович сприяв реалізації державної політики в Харківському районі у сфері освіти, науки і культури, фізичної культури та спорту, туризму, молодіжної політики, роботи з дітьми, охорони здоров’я, у гуманітарній сфері тощо.

Забезпечував взаємодію з редакціями газет, радіо, телебаченням, іншими засобами масової інформації задля регулярного та об’єктивного висвітлення роботи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо проведення реформ, пропаганди позитивного досвіду роботи цих органів, вирішення повсякденних проблем місцевих жителів.

Він впроваджував новітні тенденції у розвиток демократії, політико-ідеологічної сфери, вирішенні інших питань суспільно-політичного життя району, координував взаємодію з органами місцевого самоврядування, депутатами рад усіх рівнів, осередками політичних партій, громадськими організаціями (у тому числі з профспілками).

Поєднавши високий професіоналізм, компетентність, ініціативність, порядність, а головне ‒ здатність до співпереживання, співчуття та вміння поставити себе на місце іншої людини, Олег Євгенович став менеджером нової формації.

Олег Казаков ‒ депутат Харківської районної ради VІ скликання. «Спілкування з людьми» – кредо його депутатської роботи. Де добрим словом, де слушною порадою, а де і благодійною допомогою підтримував громадян. Він по-справжньому відданий справі служіння людям та державі – це він доводив реальними справами день у день.

Його захоплення ‒ поезія і футбол. Писати вірші – його самовираження і спосіб надати власним емоціям словесну форму. Це навіть більше, ніж просто хобі: адже його вірші – відображення душі. Футбол він любить із самого дитинства, як гідне заняття у вільний час. Для нього футбол – це постійний рух, це відмінна школа розвитку витримки, швидкості, вправності, кмітливості.

Життєвий принцип Олега Євгеновича Казакова: «Ніколи не зупинятися на одному рівні, не повторювати завтра того, що зроблено сьогодні, постійно шукати новий аспект».

Народився 21 вересня 1962 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХХІV сесії Харківської районної ради VІ скликання 30 серпня 2013 року.

Більше 40 років життя віддав системі автомобільного транспорту і будівництва автомобільних доріг, зробив величезний внесок у розвиток транспортної та дорожньої інфраструктури Харківського району.

В 1970 році почав працювати в Харківському районі на «Спецавтобазі – 2001», спочатку на посаді старшого механіка, потім ‒ начальника автоколони, а потім на посаді заступника директора з експлуатації.

У 1981 році був призначений директором новоствореного «Автотранспортного підприємства – 2003», де і пропрацював на цій посаді 25 років.

Впродовж усієї трудової діяльності на посаді директора «Спеціалізованого автопідприємства – 2003» та начальника філії «Харківський райавтодор» був одним з лідерів впровадження прогресивних досягнень у галузі транспортних перевезень у районі.

Під керівництвом Григорія Савченка головним завданням АТП було задоволення потреб організацій в автомобільних перевезеннях вантажів, забезпечення схоронності і своєчасної доставки вантажів до місця призначення. АТП строго дотримувалося виконання договірних зобов’язань щодо транспортного обслуговування, реалізовувало необхідні заходи, спрямовані на запобігання дорожньо-транспортних пригод.

Поступово підприємство нарощувало річні обсяги робіт, абсолютні величини вантажопотоків і розширювало свою технічну базу. У результаті номенклатура послуг, які надавалися, розширювалася і ставала різноманітніше.

Успішно керувати Григорію Іллічу допомагали розвинуте почуття справедливості та вміння уникати конфліктних ситуацій. Спокійний, розумний, усіма шанований, скромний, чуйний до людей. Слід відзначити його такт і шанобливе ставлення до оточуючих – як до молодих спеціалістів, так і до дорослих членів колективу. Він завжди був у гарному настрої, вмів створити його для оточуючих, вселити в них упевненість у те, що все вийде. Це відчував на собі кожен член колективу.

Особливістю Григорія Ілліча Савченка, як керівника і в тому числі роботодавця, було толерантне ставлення до співробітників, він був здатний вникати в їх проблеми, вирішувати їх з високим ступенем ефективності. Так, за його безпосереднього сприяння, був побудований 64-квартирний житловий будинок, що допомогло вирішити житлові питання працівників.

Неодноразово обирався депутатом Безлюдівської селищної та Харківської районної рад.

Життєве кредо керівника ‒ принциповість і чесність. З цими якостями, вважав Григорій Ілліч, можна залишатись людиною в усі часи.

Народився 30 червня 1946 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХХІV сесії Харківської районної ради VІ скликання 30 серпня 2013 року.

З 1970 по 1984 рік працював на різних робочих та керівних посадах автотранспортних підприємств Харківського району та області.

З 1984 року почав працювати на посаді директора Васищівського міжшкільного навчально-виробничого комбінату (МНВК). За цей час під його керівництвом втілені активні програми професійної підготовки учнів Харківського району, забезпечено можливість набуття ними першої професії: швачки, продавця продовольчих товарів, оператора комп’ютерного набору, водія автотранспортних засобів тощо.

Віктор Миколайович, директор закладу – обличчя, візитна картка навчально-виробничого комбінату. Він уособлював у собі адміністратора, економіста, юриста, маркетолога, pr – менеджера, фахівця з кадрів. І, звичайно, психолога, соціолога, педагога. Мабуть, педагога ‒ у першу чергу. Він людина творча, креативна, надзвичайно відповідальна.

Віктор Миколайович сприяв створенню оптимальних умов для розкриття унікальних можливостей учнів отримати першу професію. Він постійно доводив, що не живе здобутками лише минулих років, а кожен раз переконував, що гідний більшого.

Завдяки його керівництву, колектив закладу прагнув створити  атмосферу доброзичливості та взаєморозуміння, довіри та взаємоповаги між учителями та учнями. Кожен педагог спрямовував свою увагу не на середньостатистичного учня, а прагнув навчити кожного, виявляючи його здібності, розвиваючи та поважаючи в кожній дитині особистість, не принижуючи її людську гідність.

Він вніс значний вклад у розвиток району та області, формував нове покоління громадян, передавав кожній молодій людині неоціненний скарб високої освіченості, багатої духовності та прагнення змінювати на краще своє життя і долю своєї країни.

Віктора Миколайовича обирали депутатом Харківської районної ради впродовж чотирьох скликань. Очолював постійну комісію районної ради з питань освіти, культури, молодіжної політики, фізичної культури та спорту.

Творче кредо: «Той, хто не дивиться вперед, опиняється позаду».

Особистий девіз: «Щоб дати учневі іскорку світла, учителю треба виховувати у собі сонце!».

Народився 01 серпня 1953 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХХІV сесії Харківської районної ради VІ скликання 30 серпня  2013 року.