Почесні громадяни району

Завідувач кафедри важкої атлетики ХДАФК, професор, почесний член Української академії наук національного прогресу, заслужений тренер України та СРСР, майстер спорту СРСР, суддя міжнародної категорії, президент Харківської обласної федерації важкої атлетики.

Зіновій Архангородський створив три найкращі в Україні та у світі школи важкої атлетики (Криворізька, Дніпропетровська та Харківська). Внесений в Енциклопедію сучасної України.

На Всеукраїнських літніх спортивних іграх з важкої атлетики в 2010 році у м. Донецьку при проведенні анкетування серед спортсменів, тренерів, суддів, представників громадськості був визнаний тренером-організатором, який зробив найбільший внесок у розвиток важкої атлетики України за останні 100 років.

Автор монографії «Гиревой спорт», 46 науково-методичних праць та програмних матеріалів, зареєстровано два винаходи.

У м. Дніпропетровську започаткував роботу першого в Україні Міжвідомчого центру з важкої атлетики. Був головним суддею першого Чемпіонату СРСР з важкої атлетики серед жінок, створив асоціацію «Звезды спорта Украины», до якої увійшли президенти федерацій України з армреслінгу, гирьового спорту, пауерліфтінгу, важкої атлетики. Відкрив дві кафедри важкої атлетики у Дніпропетровському та Харківському державних інститутах фізичної культури. Вивів команду важкоатлетів Харківської області на позиції лідера цього виду спорту в Україні.

Серед його вихованців більше 80 майстрів спорту, 24 майстри спорту міжнародного класу, 4 заслужених майстри спорту, 10 заслужених тренерів України, олімпійські чемпіони.

З 1986 року Зіновій Архангородський брав участь у підготовці чемпіонів СРСР, УРСР та України, призерів чемпіонатів Європи, учасників Олімпійських ігор, вихованців Харківського району Володимира Бороха, Альберта Насібуліна, Олександра Ліхвальда, Вікторії Шаймарданової та інших. Збірна команда району з важкої атлетики багато років поспіль посідала перші місця в Спартакіадах області серед районів і міст на Кубок голови обласної державної адміністрації.

Зіновій Семенович навчав молодь життєвому принципу: «Як би не складалося життя, у будь-яких перипетіях треба перш за все залишатися собою. Тоді доля твоя ніколи і ні з ким тебе не переплутає…»

Народився 26 квітня 1931 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІ сесії Харківської районної ради VІ скликання 18 вересня 2012 року.

З 1975 року по 1993 рік ‒ виїзний лікар Станції швидкої медичної допомоги Харківського району, а з 1993 року по 2012 рік обіймала посаду головного лікаря СШМД Харківського району.

Від кваліфікації лікаря «швидкої допомоги» часто залежить життя хворого, відповідно тут працюють висококваліфіковані фахівці. Адже за будь-яких обставин він має приймати правильні рішення, діяти швидко, впевнено і рішуче, без ретельних обстежень та консультацій із колегами надавати допомогу пацієнтам.

Людмила Матієнко приділяла увагу підвищенню кваліфікації співробітників станції швидкої медичної допомоги, завдяки чому 60% середніх медпрацівників мали ІV кваліфікаційну категорію, 70% лікарів ‒ вищу кваліфікаційну категорію, що значно впливало на якість надання екстреної медичної допомоги жителям Харківського району.

Людмила Миколаївна підкреслювала, що у житті кожна людина має знайти для себе ту роль, що найкраще зможе виконувати, яка відповідає її нахилам і здібностям. Лише тоді вона відчує справжнє задоволення від своєї праці.

Вона вважала, що допомагати людям – надзвичайно благородна справа. А професія медика – найгуманніша, адже вона покликана стояти на сторожі людського життя. Саме медики дарують здоров’я людям, рятують від найрізноманітніших хвороб. Тому образ медика в уяві багатьох людей пов’язаний з надією і захистом. Кажуть, що лікар – це посередник між людиною і Богом. Дійсно, у багатьох ситуаціях медпрацівник є останньою рятівною інстанцією для хворого. Клятва Гіппократа спонукає людей у білих халатах перебороти всі емоції й особисті негаразди, щоб виконати свій обов’язок. Лікар часто лікує не лише тіло, а й душу людини, вселяючи в її серце віру та надію. І це не можуть не цінувати ті, кому медики дарують радість одужання чи поліпшують якість здоров’я і життя.

Лікар, медик – прекрасна професія. Але для Людмили Миколаївни ‒ справжнього лікаря, це швидше навіть покликання – рятувати людям життя, вона людина, віддана своїй справі.

Її обирали депутатом Харківської районної ради 3-х скликань, була секретарем постійної комісії з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення, секретарем постійної комісії з питань бюджету.

Людяність – це її життєве кредо.

Народилась 14 січня 1950 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІ сесії Харківської районної ради VІ скликання 18 вересня 2012 року.

З 2003 року працював у Харківській районній раді: завідуючим відділом економіки та стратегічного розвитку, керуючим справами виконавчого апарату районної ради.

У 2006 році та 2010 році обирався заступником голови Харківської районної ради.

За його участю та безпосереднім керівництвом у районі розроблялись і виконувались програми соціально-економічного і культурного розвитку сіл, селищ, міст району, цільові і галузеві програми розвитку інфраструктури району.

Віктор Іванович запроваджував новий формат діяльності влади, що передбачав системне і покрокове відпрацювання актуальних проблем кожної окремої територіальної громади та звітування щодо реалізації визначених завдань.

Особливе місце в роботі Віктора Нікуленка посіли питання розвитку територіальних громад району, він уміло здійснював контроль за виконанням поставлених завдань.

Він знав проблеми громад та докладав всіх зусиль для вирішення важливих питань територій.

Його творча енергія і життєлюбність, організаторський талант, відданість справі і високий професіоналізм сприяли соціально-економічному і культурному розвитку Харківського району.

Віктор Іванович, як особа місцевого самоврядування, володів такими необхідними якостями, як громадянська зрілість, здатність забезпечити предметність, конкретність і професіоналізм в управлінні, мав глибокі спеціальні знання, вмів використовувати у своїй діяльності передові управлінські технології і досвід, прогресивні методи, прийоми, раціональні форми й організаційно-технічні засоби управління.

Він був проникнений національною ідеєю, поєднуючи новаторський, послідовно-демократичний характер з орієнтацією на роботу в умовах сьогодення, спроможний по-новому мислити й управляти, з новим рівнем загальної політичної й управлінської культури.

Неодноразово обирався депутатом Харківської районної ради V та VІ скликань.

«Оптимізм!» ‒ життєвий принцип Віктора Івановича.

Народився 22 лютого 1960 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІ сесії Харківської районної ради VІ скликання 18 вересня  2012 року.

Володимир Стріляєв ‒ заслужений тренер України з велоспорту, багато років поспіль працював тренером-викладачем. Починаючи з 1980 року, працював у спортивному клубі «Темп», де підготував двох переможців Спартакіади народів СРСР, одного чемпіона світу.

З 1984 року Володимир Васильович працював головним тренером Київського військового округу, де підготував 8 чемпіонів Радянського Союзу, 5 чемпіонів світу: О. Зінов’єва, В. Жданова, С. Гончара, В. Клімова, Н. Крушельницьку.

Олександр Зінов’єв у 1984 році у Німеччині став переможцем Ігор Доброї Волі.

За перемогу в конкурсі тренерів у 1990 році був нагороджений почесною грамотою Головнокомандуючого Київського військового округу.

З 1994 року працював тренером збірної команди України з велоспорту. У 2000 році підготував двох чемпіонів світу: С. Гончара та О. Квачука.

Працював з 2005 року директором дитячо-юнацької спортивної школи «Колос» Харківського району.

За цей короткий період тренери школи підготували двох чемпіонів світу, двох чемпіонів Європи, а на чемпіонатах України, кубках України, на етапах кубків світу завоювали 266 медалей різного ґатунку.

Секрет такого успіху крився у питанні, з яким Володимир Васильович звертався до вихованців та давав їм настанову: «Чи готові ви трудитись з повною віддачею? Не від дзвінка до дзвінка, а так, щоб справа, якою ви займаєтеся, пережила вас самих?» Це філософське питання, треба сказати, було і його життєвим кредо.

Що гріха таїти, в інших спортсменів часом опускалися руки, оскільки шлях до перемоги здавався занадто довгим і надто виснажливим. Зрозуміло, що в юності хочеться отримати все і відразу, але легких перемог у професійному спорті не буває. І часом треба пережити невдачі, щоб стати сильнішими. Часом доводиться починати все знову, терпіти біль і втому, працювати до сьомого поту. На те він і тренер, щоб допомогти хлопцям витягувати зі своїх щоденних занять не тільки силу м’язів, але й силу духу. Розкрити свій потенціал, навчитися долати сумніви, зневіру в успіх, ‒ словом, удосконалювати не тільки мускульну силу, а й особистість.

У 2010 році МГ ДЮСШ «Колос» Харківського району посіла III місце в обласному огляді-конкурсі.

Діяльний керівник, талановитий педагог, він навіть у важкі роки, коли руйнувалась економіка країни, зумів запалити своїм ентузіазмом колектив та своїх послідовників.

Володимир Васильович підкреслював, що у справжнього спортсмена повинен бути в душі великий азарт. Йому це почуття теж добре знайоме. «Якщо у тебе є мета і ти неодмінно хочеш її досягти ‒ йди до неї день за днем, місяць за місяцем, а то і рік за роком».

Народився 22 травня 1946 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІ сесії Харківської районної ради VІ скликання 18 вересня 2012 року.

Працював з 1976 року у Виробничому об’єднанні «Комунар», де пройшов етапи професійного зростання на посадах техніка-технолога, інженера-технолога, начальника лабораторії.

З 1996 року Олександр Олексійович призначений на посаду директора Харківського районного центру зайнятості ‒ структури, яка працює задля вирішення проблем населення з працевлаштування.

У цей значний проміжок часу під його керівництвом Харківський районний центр зайнятості надавав на безоплатній основі широкий спектр послуг як громадянам, що звертались у пошуках роботи, так і роботодавцям для забезпечення їх спеціалістами. Важливим напрямком роботи була допомога у працевлаштуванні громадянам, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, зокрема молоді, що потребувала першого робочого місця, жінкам з маленькими дітьми, особам передпенсійного віку та іншим категоріям громадян, які потребують соціального захисту.

За сприяння Олександра Олексійовича, від звичайного посередника між людиною, що шукає роботу, та роботодавцем Харківський районний центр зайнятості перетворився на активного і впливового учасника у сфері кадрової політики.

Завдяки професійній роботі фахівців Харківського районного центру зайнятості, щорічно роботодавці безкоштовно отримували різноманітні послуги, направлені на підвищення зайнятості населення Харківського району. Це, зокрема, послуги щодо укомплектування вакансій, професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних з подальшим працевлаштуванням під замовлення роботодавців, також надання компенсації єдиного соціального внеску при працевлаштуванні неконкурентоспроможних громадян, організації громадських та інших робіт тимчасового характеру тощо.

Харківський районний центр зайнятості населення під керівництвом Олександра Хмеля не стояв осторонь проблем безробітних, а особливо неконкурентоспроможних на ринку праці людей.

Головним досягненням Олександра Олексійовича, як керівника Харківського районного центру зайнятості населення, була командна співпраця високопрофесійного колективу, який здатний виконувати будь-які завдання у сфері зайнятості населення.

Запорукою успіху в його щоденній праці є професіоналізм та відповідальність, людяність та порядність – якості, які вивіряються складними викликами сьогодення.

Він обирався депутатом Харківської районної ради III та IV скликань.

Теза Олександра Олексійовича в його повсякденній праці: «Соціальна робота – це мистецтво налагоджувати зв’язки між людьми, виявляти милосердя, створювати добро не тільки зі службового обов’язку, а й за велінням совісті та покликом душі».

Народився 28 квітня1955 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІ сесії Харківської районної ради VІ скликання 18 вересня 2012 року.