Почесні громадяни району

З 1980 року працює в Інституті проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України. За цей період пройшов нелегкий шлях клініциста-науковця від молодшого наукового співробітника до директора інституту, голова вченої ради інституту, голова Спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських та докторських дисертацій ВАК України.

Відомий вчений, якому належать праці першочергового значення в галузі хірургічної ендокринології. У сфері наукових інтересів Юрія Караченцева проблеми клінічної та експериментальної ендокринології, а саме: питання загальної ендокринології, діабетології, репродуктивної ендокринології, тиреоїдології, хірургічної і радіаційної ендокринології, нейроендокринології. Один із провідних науковців щодо вивчення механізмів розвитку, діагностики та лікування різних форм патології щитоподібної залози.

Саме ним обґрунтовано і створено новий напрямок в ендокринології – кріогенне лікування імунозалежних ендокринопатій. Завдяки дослідженням, проведеним спочатку за участю, а потім і під керівництвом Юрія Караченцева, вперше не тільки в Україні, а й на теренах колишнього СРСР створено разом з Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини НАН України банк кріоконсервованої щитовидної залози для аутотрансплантації хворим на гіпотиреоз. Проведені дослідження дали змогу поглибити уявлення щодо механізмів регуляції функцій панкреатичних бета-клітин. Були вирішені питання, які стосуються функціонального значення однонуклеотидних поліморфізмів гену адипонектину в перебігу цукрового діабету та його судинних ускладнень.

Юрій Караченцев, очолюючи клінічну базу Фармакологічного комітету МОЗ України, організував заходи щодо впровадження вітчизняних інсулінів, проведення чисельних міжнародних випробувань нових фармацевтичних препаратів. Під його керівництвом на ТОВ ФК «Здоров’я» впроваджується у промисловість новий вітчизняний цукрознижуючий препарат, розроблений в інституті – фенсукцинал.

Автор наукових праць, у тому числі монографій та навчальних посібників, патентів України.

За безпосередньою участю Караченцева побудовано міст в с. Борщова, прокладено шлях з твердим покриттям та здійснено телефонізацію у с. Слобожанське (Жовтневе). Разом з представниками Слобожанської (Жовтневої) сільської ради неодноразово надавав матеріальну допомогу малозабезпеченим сім’ям.

Народився 17 серпня 1957 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХІХ сесії Харківської районної ради ІV скликання 19 серпня 2005 року.

З 1996 року обіймала посаду комерційного директора виробничо-комерційної фірми «Лоск». У складні перехідні роки української економіки набула досвід роботи в нових економічних умовах. Виявила себе компетентним, ініціативним керівником.

У 2003 році стала президентом приватної виробничо-комерційної фірми «Лоск», сучасного підприємства з промислової переробки скла, яке динамічно розвивається. Протягом багатьох років професіоналізм і великий досвід співробітників фірми, впровадження новітніх технологій у виробництві, використання високоякісної сировини світових виробників скла дозволяють фірмі посідати лідируючі позиції серед підприємств скляної промисловості України. Партнерські відносини фірми «Лоск» з провідними меблевими і будівельними компаніями України, стран СНД та Європи перевірені часом.

Фірма «Лоск» ‒ лауреат багатьох міжнародних виставок і конкурсів.

За час роботи на підприємстві Надія Олександрівна зарекомендувала себе високопрофесійним фахівцем, чуйним і справедливим керівником.  Характеризується нестандартним мисленням, креативністю, прагненням до пошуку нових шляхів реалізації задуманого. Під її керівництвом фірма стабільно виконує планові завдання і договірні зобов’язання.

Завдяки наполегливості, ініціативності, працьовитості, творчому підходу до справи Надії Кононенко, фірма зберігає стабільний фінансовий стан, рентабельність та прибутковість, забезпечує високу ефективність виробництва. Фінансово-економічні показники роботи підприємства свідчать про стійку позитивну динаміку в усіх напрямках виробничо-господарської діяльності.

Надія Олександрівна, як президент приватної виробничо-комерційної фірми «Лоск», поєднує в собі комерційні, організаторські та новаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів і методів виробництва.

Надія Кононенко вважає, що на сьогодні дуже важливо, щоб кожна людина зрозуміла: без усвідомлення індивідуальної економічної відповідальності не можливо забезпечити реальні позитивні зрушення в національній економіці України. Адже розвиток малого і середнього бізнесу — основа успішної економіки країни. Тож підприємці суттєво впливають на соціальну стабільність суспільства: створення нових робочих місць, відрахування до бюджетів тощо.

Народилася 24 лютого 1954 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХІХ сесії Харківської районної ради ІV скликання 19 серпня 2005 року.

Таїсія Іванівна в 1950 році розпочала свою трудову діяльність в Утківській семирічній школі заступником директора з навчально-виховної роботи.

З 1959 року присвятила себе викладацькій діяльності у Мереф’янському медичному ліцеї. Таїсія Іванівна була душею трудового колективу, який точніше було б назвати «трудова сім’я». Вона поєднувала в собі мудрість і молодість душі, креативність і величезну енергію, доброту і суворість, багато сил вкладала у свою справу, яка часом забирала її увагу від близьких. Вона, як ніхто інший, могла запалити у своїх учнів жагу до знань, була для юного покоління джерелом мудрості.

Задля збереження історичної пам’яті поколінь щодо визволення від німецько-фашистських загарбників Харківського району та військово-патріотичного виховання молоді, у 1970 році заснувала та очолила музей бойової слави при Мереф’янському медичному ліцеї, якому в 2002 році було присвоєно статус міського. Особисто займалась збором експонатів, інформації про ветеранів – працювала з величезним натхненням і надихала ним усіх навкруги. Вона, як досвідчений педагог, знала, що насамперед необхідно заохочувати дітей до участі в зустрічах з ветеранами війни, залучати їх до спілкування з героями, тому що це сприятиме високому ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання держави.

Таїсія Іванівна була членом міської, районної та обласної рад ветеранів. У липні 2003 року її було обрано головою Мереф’янської ради ветеранів України.

Чверть віку свого життя присвятила вона військово-патріотичному вихованню юного покоління не лише Харківського району, а й  Харківської області в цілому.

Таїсія Іванівна вважала, що від вчителя великою мірою залежить майбутнє нашої держави, освіта і життєві пріоритети молоді, вміння і бажання юних громадян будувати сучасне суспільство. Високі моральні якості, почуття патріотизму, поваги і любові до держави та рідного міста виховують саме педагоги в юних душах та серцях.

«Усе, що робиться з любов’ю, приречене на успіх» ‒ життєвий принцип Таїсії Іванівни Майбороди.

Народилася 7 жовтня 1928 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХІХ сесії Харківської районної ради ІV скликання 19 серпня 2005 року.

Почав трудову діяльність з квітня 1970 року головою комітету з фізичної культури і спорту при Харківському райвиконкомі, а потім працював на посаді начальника відділу з питань фізичної культури і спорту Харківської районної державної адміністрації (стаж роботи у цьому колективі ‒ 35 років).

Микола Якович приділяв особливу увагу залученню учнів до занять фізичною культурою та пошуку талановитої молоді. Для цього щороку проводились спартакіади серед школярів району.

Його метою було продовження традиції з виховання фізично загартованого та здорового молодого покоління, адже фізичне виховання – це здоров’я нації. Він мав на меті залучати в спортивні зали, на майданчики якнайбільше дітей, молоді, їх батьків.

Завдяки його цілеспрямованій роботі з пошуку та підтримки талановитих спортсменів-вихованців району, майстри спорту міжнародного класу Оксана Гуськова та Олександр Ліхвальд стали учасниками ХХVІІ літніх Олімпійських ігор 2000 року в Сіднеї. Особистою заслугою Миколи Яковича була підготовка до змагань зимових Олімпійських ігор 1998 року в Нагано (Японія) з ковзанярського спорту Сергія Приза.

За підсумками спартакіад серед районів і міст Харківської області у 1999-2004 роках Харківський район неодноразово нагороджений за призові місця Кубками голови обласної державної адміністрації.

Власним прикладом Микола Якович доводив, що фізична культура і спорт є невід’ємною складовою здорового способу життя. З 1979 року він майстер спорту СРСР з ковзанярського спорту, екс-рекордсмен України на дистанції 10 000 метрів.

Микола Приз приділяв постійну увагу вдосконаленню системи управління сферою фізичної культури і спорту, співпрацював у цьому напрямку з кафедрою менеджменту фізичної культури Харківської державної академії фізичної культури.

Він був членом Харківського обласного відділення Національного олімпійського комітету України, членом виконкому Харківської обласної федерації важкої атлетики.

Микола Якович завжди підкреслював, що важко переоцінити значення фізичної культури у повсякденному житті, адже школа спорту культивує в людині життєво необхідні якості: вміння чітко формулювати ціль та послідовно її досягати, шляхетність, також це ефективна співпраця в команді, вміння підкорювати власний інтерес загальній меті.

Народився 25 травня 1946 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХІХ сесії Харківської районної ради ІV скликання 19 серпня 2005 року.

Після закінчення школи служив у лавах Радянської армії. Вищу освіту здобув на факультеті механізації Харківського інституту механізації і електрифікації сільського господарства. Отримав направлення в дослідне господарство «Кутузівка» НДІ тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР ВАСГНІЛ, де з 1971 року працював головним інженером, а у 1988 році на загальних зборах трудового колективу обраний директором господарства.

Обіймаючи цю посаду, Олексій Костянтинович якнайкраще проявив себе господарником та вченим-дослідником. На основі теоретичних і експериментальних досліджень Олексія Трішина розроблена нова конструкторсько-технологічна схема обладнання підготовки та видачі комбікорму на доїльних установках відповідно до фактичних надоїв корів. Науково обґрунтовані шляхи для подальшого розвитку першого в СРСР молочного комплексу на 1000 корів, у результаті чого він став провідним в Україні племенним заводом чорно-рябої молочної породи та школою передового досвіду кількох поколінь спеціалістів у галузі тваринництва.

У результаті освоєння і вдосконалення технології безприв’язного утримання молочної худоби, механізації технологічних процесів розроблено енергоощадну технологію виробництва молока на промисловій основі, механізації тваринницьких процесів, кормовиробництва, організації і практичного вирішення проблеми однотипної годівлі молочної худоби в Україні. Завдяки його зусиллям дослідне господарство «Кутузівка» посідало високі позиції в державі.

Результати досліджень О.К. Трішина відображено у наукових працях ‒ монографіях, підручниках, методичних розробках, наукових статтях, авторських свідоцтвах і патентах на винаходи. Вони широко впроваджуються у практику агропромислового комплексу країни.

Він видатний організатор, фахівець високої кваліфікації, талановитий керівник, який вміє працювати з людьми, бачити головні цілі і досягати їх.

Олексій Костянтинович втілив у собі кращі людські якості: любов до праці і любов до людей. Він працював на благо колективу, господарства, країни.

«Приємно, коли робиш добро – для себе і для людей» – це життєве кредо Трішина Олексія Костянтиновича.

Народився 19 квітня 1942 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХІХ сесії Харківської районної ради ІV скликання 19 серпня 2005 року.