Почесні громадяни району

Розпочала свою трудову діяльність у Харківському районі в 1984 році. Працювала в Харківській районній державній адміністрації з червня 1998 року, виконуючи обов’язки заступника голови райдержадміністрації. Була депутатом Харківської районної ради, очолювала роботу Харківської районної жіночої організації.

Олена Аністарова координувала питання реалізації в районі державної політики через органи місцевого самоврядування, депутатів рад усіх рівнів, політичні партії та громадські організації, вирішувала інші питання суспільно-політичного життя району. Постійно спілкувалась і надавала допомогу в роботі керівникам підприємств та організацій. Вміло координувала роботу виконкомів місцевих рад, надавала їм методичну і практичну допомогу.

Наставництво ‒ це дуже сильна риса Олени Миколаївни. Саме вона, як жінка-керівник, володіла цим обов’язковим компонентом і вважала, що якщо не навчати і не розвивати вміння співробітників, неможливо досягти абсолютного успіху і вершин у роботі.

Олена Миколаївна знала особливості жінки-керівника: здатність досягати результату, ділові навички, належний інтелект, який необхідний кожному керівнику, якої б статі він не був, знання управлінських методів. Вважала, що найголовнішим  є вміння підкріплювати свої слова діями, така жінка-керівник у будь-якій ситуації залишається вірною своєму слову, виконує свої обов’язки, виявляючи свої надзвичайно професійні якості.

Принципова, послідовна в роботі, самокритична, вона проявляла ініціативу і самостійність. Оперативно приймала рішення і контролювала їх реалізацію. Вміла акумулювати необхідну інформацію та виділяти найголовніше.

Вона справжній лідер, який завжди веде за собою, викликає довіру, демонструє сильні сторони своєї особистості і підтримує свою репутацію ділової та пристойної людини, винагороджує, дякує за нові ідеї, визнає неправоту, наділяє людей самостійністю і владою.

Олена Миколаївна, як справжня жінка-керівник, уважна до потреб інших людей та вимоглива до себе і підлеглих.

Життєвий принцип Аністарової Олени Миколаївни: «Бути, діяти тут і тепер».

Народилась 3 травня 1952 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХІІ сесії Харківської районної ради ІV скликання 24 травня 2004 року.

Сергій Бершов став дуже відомим скелелазом, альпіністом і лижником завдяки своїй неймовірній витривалості. У дитинстві у нього були проблеми з серцем і лікарі заборонили йому займатися спортом. Проте Сергій вчинив по-своєму і став активним спортсменом, а через десять років лікарі не знайшли у нього жодних проблем із серцем. В альпінізм прийшов у 1965 році. Перше сходження здійснив у 1965 році на Віа-тау (3 820 м).

Майстер спорту міжнародного класу (1982 р.), заслужений майстер спорту СРСР (1982 р.), заслужений тренер України (1990 р.), діючий альпініст. Був членом штатної збірної команди СРСР з альпінізму, старшим тренером штатної збірної команди України з альпінізму, спортсменом-інструктором.

За підсумком спортивного рейтингу – один із лідерів сучасності в Українському та світовому альпінізмі. За своє спортивне життя здійснив 20 сходжень на вершини вищі 7 000 м та 11 сходжень на вершини вищі 8 000 м.

У 1982 році вперше у нічний час здійснив сходження на Еверест за новим маршрутом з боку Непалу, на вершину світу підняв герб м. Харкова.

У 2000 році здійснив сходження на Еверест (8 848 м.) з боку Тібету (Китай).

Сергій Ігорович 16-разовий чемпіон та призер СРСР, 35-разовий чемпіон України, 6 разів був чемпіоном та призером найбільших міжнародних змагань зі спортивного скелелазіння.

Проводив велику роботу з пропаганди фізичної культури та спорту, здорового способу життя, діючий спортсмен і тренер, віце-президент Харківської обласної федерації альпінізму і скелелазіння.

«Визначити ціль, повірити в себе, внутрішньо зібратися і діяти, не помічаючи перешкод!» ‒ життєвий принцип Бершова Сергія Ігоровича.

Народився 31 березня 1947 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХІІ сесії Харківської районної ради ІV скликання 24 травня 2004 року.

Кар’єра Геннадія Петровича з самого початку трудового шляху складалась досить вдало, причому без всякої протекції (її робити було нікому), а виключно за рахунок ділових і людських якостей, природної кмітливості та уміння з цікавістю і розумінням підійти до будь-якого дорученого завдання.

Довелося пройти цілу низку етапів у різних якостях керівника ВО «Харківтрансгаз»: заступник начальника відділу капітального будівництва, голова профкому, начальник відділу з експлуатації і будівництва автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій, заступник начальника з капітального будівництва Молдавського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів. І скрізь він набирався досвіду в розумінні техніки, спілкуванні з людьми, умінні бути сучасним керівником відповідального виробництва.

Робота в профспілковому комітеті навчила його уважно ставитись до людей, їх потреб і проблем. З одного боку, допомагати їм влаштовувати житлові, побутові і виробничі питання, а з іншого – відмічати трудові досягнення і людські радощі.

Потім настав час роботи на керівних посадах: впродовж одинадцяти років очолював Харківське управління магістральних газопроводів, а з листопада 1998 року – керував УМГ «Харківтрансгаз».

Геннадій Петрович надавав велику допомогу у вирішенні соціально-економічних питань, розвитку духовності в Яковлівській територіальній громаді та Харківському районі.

Значну увагу приділяв відродженню української держави і духовності, піднесенню Української Церкви в житті суспільства.

Геннадій Петрович ніколи не ставив перед собою завдання кар’єрного зростання. Це виходило завжди само собою, ґрунтувалося на результатах його праці і вкладу в справу. Він вважав, що на його життєвому шляху, починаючи від батьків, зустрічалися завжди тільки прекрасні люди, які завжди ставилися до нього з добром, підтримкою і бажанням допомогти. Іноді бували важкі ситуації, по допомогу ні до кого звертатися не звик, а вона раптом приходила сама або просто від доброго людського серця або просто від всерозуміючої людської душі.

Народився 6 лютого 1947 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХІІ сесії Харківської районної ради ІV скликання 24 травня 2004 року.

Трудовий шлях Анатолія Івановича присвячений благородній місії — нагляду за додержанням конституційних прав і свобод людини.

З 1993 року по 2000 рік працював на посаді Харківського міжрайонного прокурора Харківської області. Майже 29 років віддав служінню Батьківщині, законності та людям.

Він захищав демократичні права громадян, гарантовані Конституцією, стояв на сторожі інтересів України та її народу. Усвідомлював, що суспільство розраховує на відповідальність, справедливість, професійність та принциповість співробітників прокуратури.

Готував молодь для роботи в прокуратурі. За час його роботи в Харківській міжрайонній прокуратурі склався справжній колектив однодумців. Анатолія Кобильника стали звати «вчителем». Дійсно, багатьом молодим прокурорським працівникам було в кого вчитися і використовувати найбагатший досвід старшого товариша. Він був для них прикладом професійної майстерності, високої самовіддачі, скромності в особистому житті.

Практика вимагала постійної взаємодії з колегами. Тоді розслідували справи, які іноді здавалися нерозв’язними. Професіоналізм, принциповість і відповідальність стали запорукою успішного подолання викликів, які поставали перед ним.

Завжди вважав, що найбільше багатство — це люди. Він не боявся з ними спілкуватися і дивився їм прямо в очі.

Почесна місія служінню закону вимагала від нього високого рівня знань, досвіду та виняткових особистих якостей: честі, гідності, відданості справі та наполегливості.

Анатолій Іванович мріяв про одне – сприяти побудові цивілізованої правової Української держави.

Ця людина є прикладом для молодих прокурорів. Високі моральні якості, любов до професії, самовіддане служіння правді, висока культура в спілкуванні з колегами та пересічними громадянами – така життєва позиція притаманна Людині та легенді Харківської міжрайонної прокуратури.

Своєму життєвому кредо – «Потрібно залишатися чесним перед самим собою» – Анатолій Іванович був вірний усе життя.

Народився 1 серпня 1941 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХІІ сесії Харківської районної ради ІV скликання 24 травня 2004 року.

Розпочав свою трудову діяльність у Харківському районі з 1975 року. У 1998 році призначений головою Харківської районної державної адміністрації. З жовтня 2001 року призначений на посаду начальника головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

За роки роботи в Харківському районі значна увага ним приділялася розвитку соціальної, агропромислової, виробничої сфери.

Він встановив правило, за яким працівники апарату районної державної адміністрації повинні були відвідувати ранкові та вечірні доїння, бувати на полях, оцінювати стан населених пунктів, їх чистоту. Щоразу ‒ звіт по селекторному зв’язку. Важка щоденна робота ‒ єдино правильний стиль керівництва: бути в курсі всіх справ, порівнювати, думати, шукати кращі варіанти.

Під його керівництвом Харківський район став одним з перших в організації ярмарків. Розчистили площу в м. Мерефі і почали проводити на ній ці суспільно важливі заходи. Також першими в області стали проводити свята першого снопа і завершення збору врожаю, а також свято працівника сільського господарства.

За час роботи в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області Пугачов зробив особистий внесок у забезпечення соціального захисту населення, організацію діяльності органів фонду області та наповнення бюджету Пенсійного фонду для забезпечення виплати пенсій і допомог. Мав високі організаторські здібності, був здатний правильно оцінювати ситуацію, оперативно приймати рішення та здійснювати контроль за реалізацією своїх рішень.

Віктор Іванович досконало знав райони області, їхні можливості, проблеми та резерви, вміло налагоджував та підтримував взаємодію з керівниками органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій, населенням області.

«У цьому світі багатими нас робить не те, що ми одержуємо, а те, що ми віддаємо», – це слова особистого світосприйняття Віктора Івановича Пугачова.

Народився 3 березня 1944 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХІІ сесії Харківської районної ради ІV скликання 24 травня 2004 року.