Почесні громадяни району

Валентина Євгенівна свою трудову діяльність розпочала в дослідному господарстві «Українка» Харківського району, де і працювала з липня 1966 року по серпень 1969 року помічником бригадира садівничої бригади.

У 1972 році вступила до Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва. У 1973 році переведена агрономом організатором.

21 березня 2000 року після реорганізації дослідного господарства «Українка» працювала директором дослідного господарства «Українка Слобідська», досконало вивчала господарство, його можливості, проблеми та резерви.

Вона мала великий досвід роботи в господарстві та знала найгостріші проблеми підприємства, вміло спрямовувала зусилля працівників господарства на вирішення поставлених задач.

На основі науково-виробничого досвіду господарства вивчала вплив природного добору у стадах молочної худоби та досліджувала фактори, які мали наукове і народно-господарське значення для успішного ведення селекційної роботи з українською чорно-рябою молочною породою, проводила дослідження про молочну продуктивність і продуктивне довголіття у стадах молочної породи, проблеми селекції, розведення і гігієни тварин тощо.

Валентина Євгенівна неодноразово обиралась депутатом обласної та районної рад. Також займалась активною громадською діяльністю.

У районі вона працювала більше 30 років, здобутки дослідного господарства, очолюваного нею, зробили великий внесок у розвиток науки та народного господарства не тільки нашого району, Харківської області, а й України в цілому.

Народилась 18 лютого 1947 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ІІ сесії Харківської районної ради ІV скликання 25 червня 2002 року.

Василь Петрович пройшов війну 1941–1945 років і був демобілізований лише у 1958 році у званні майора. За мужність та відвагу, які він проявив у роки війни, був нагороджений 13 орденами і медалями.

Знаходячись у військах діючої армії, Василь Петрович спостерігав безліч бойових епізодів. Його статті та нариси публікувалися на сторінках фронтових газет.

У 1950 році, коли Василю Черненку було вже близько 33 років, він склав перший вірш. Літературній справі він не навчався у спеціалізованих навчальних закладах і почав писати вірші не тому, що це модно або престижно, а за покликом душі.

Вся його творчість – це творчість із життя народу, тут мало вигадки, тут переживання самого автора. Сила його таланту у тому, що в його поезії були нерозривно злиті людина та поет.

У мирний час Василь Петрович більше 15 років очолював раду ветеранів сел. Пісочин. Ці роки були віддані патріотичному вихованню молоді та турботі про ветеранів.

Через все своє життя він проніс настанови свого батька, який завжди наполегливо вчив його долати складнощі, не пливти за течією обставин і не втрачати цілковитого самовладання у будь-якій ситуації. Адже безвиході не буває. І кращим засобом для вирішення життєвих проблем вважав добросовісну, чесну працю, цілеспрямовану, наполегливу роботу душі і розуму.

Поезія Василя Черненка реалістична, сповнена ніжності та пристрасті, любові та страждань, проблем сучасності та взаємовідносин, вона не залишає нікого байдужим та належним чином оцінена читачами не тільки Харківського району, а й України в цілому.

Народився 9 серпня 1918 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ІІ сесії Харківської районної ради ІV скликання 25 червня 2002 року.

Лідія Іванівна у 1959 році переїхала до Харківського району, спочатку працювала у тваринницькій галузі радгоспу ім. 12 Партз’їзду, а в 1961 році переїхала до радгоспу «Кутузівський», в якому весь час працювала дояркою, бригадиром у тваринництві.

З 1966 по 1973 рік здобула вищу освіту у Лозовеньківському зооветеринарному Інституті заочно, після закінчення якого переїхала до с. Вільхівка Харківського району, де працювала начальником тваринницького комплексу радгоспу ім. Червоної Армії.

З 1966 по 1974 рік – депутат Верховної Ради СРСР, 8 років була членом Всесоюзного комітету захисту миру під керівництвом В.В. Терешкової, багаторазово обиралась депутатом сільських рад – Циркунівської та Сороківської.

За 31 рік роботи в Харківському районі, Лідія Іванівна проявила трудовий героїзм, своєю особливо визначною трудовою діяльністю зробила значний внесок у підвищення ефективності суспільного виробництва, сприяла підйому народного господарства та розвитку науки у сільському господарстві.

Шевченко Лідія Іванівна – досвідчений спеціаліст своєї справи, який міг дати раду молодим працівникам, навчити їх тонкощам професії. Вона працювала продуктивно, з високими результатами. Представляла господарство, а разом з ним і Харківський район, на республіканських, обласних та районних виставках досягнень народного господарства, на яких неодноразово ставала переможцем.

Секрет її успіху дуже простий: «Найголовніше ‒ любити свою роботу, сумлінно і відповідально ставитися до того, що ти робиш».

Народилась 9 травня 1936 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ІІ сесії Харківської районної ради ІV скликання 25 червня 2002 року.