Почесні громадяни району

З 1978 року по 1993 рік працював директором середньої школи ім. П.В. Щепкіна в с. Липці Харківського району, яка стала взірцем у навчально-виховній та громадській діяльності. На її базі проводились районні, обласні та республіканські семінари викладачів. Приїжджали у школу за  досвідом вчителі з Узбекистану та Прибалтики. У школі вперше в Харківській області було введено вивчення української, російської мови і літератури за допомогою лінгафонної техніки.

Педагогічним принципом Олексія Михайловича був вислів В.О. Сухомлинського «… Улюбленим учителем підлітка, юнака, дівчини стає той, хто щодня відкривається перед допитливим юним розумом і полум’яним серцем якоюсь новою гранню. Якщо ви хочете бути улюбленим учителем, турбуйтесь про те, щоб вихованцю вашому було що у вас відкривати. Якщо ж ви кілька років один і той самий, якщо день, що минув, нічого не додав до вашого багатства, ви можете стати осоружним і навіть ненависним».

Олексій Алєщенко неодноразово обирався депутатом місцевих рад. Він у свої 70 років був чинним депутатом Харківської районної ради по виборчому округу № 23, брав активну участь у роботі постійної комісії районної ради з питань освіти, науки, культури та спорту. Домагався оптимально можливого вирішення питань шкільного та дошкільного виховання, збереження та укріплення здоров’я, соціального захисту дітей, очолював Раду ветеранів с. Липці і був активним членом районної Ради ветеранів.

За його ініціативи проведено заходи щодо збереження суспільної власності, підвищення ролі ветеранської організації, пропаганди бойових та трудових традицій старшого покоління, дружби народів, патріотичного виховання молоді на громадянському досвіді нашого народу.

Він ініціатор створення і керівник краєзнавчого музею П.В. Щепкіна та кімнати Бойової Слави воїнів Другої Світової війни, визволителів рідного селища від фашистських загарбників, особисто проводив роботу щодо патріотичного виховання молоді.

Брав участь у роботі громадських організацій району, мав на меті утвердження української державності, суверенності, народовладдя та взаєморозуміння між людьми.

Народився 21 лютого 1927 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІ сесії Харківської районної ради ІІІ скликання 9 серпня 2001 року.

Ініціатор створення та перший ректор Харківського національного університету внутрішніх справ – вищого навчального закладу системи МВС України, який заснований 22 листопада 1994 року. 2 березня 2001 року Указом Президента України Університету внутрішніх справ було надано статус національного.

Починаючи з 1990 року, 4 рази обирався до Верховної Ради України. Був заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

За участю Олександра Марковича були розроблені і прийняті документи: Декларація про державний суверенітет України, Акт про незалежність України і Конституція України. Підготовлено за його участю Закон «Про міліцію», що прийнятий в 1990-му році і став правовою базою для перетворення міліції з карально-репресивної системи на сучасну державну, демократичну систему захисту прав та свобод громадян.

У 2001 році на розгляді у Верховній Раді знаходились розроблені під його керівництвом проекти Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого Кодексів України, а також ціла низка проектів Законів України щодо правового забезпечення діяльності правоохоронних органів.

До Олександра Марковича, як народного депутата України від 175 виборчого округу, часто звертались селяни з приводу погашення заборгованості по зарплаті, виділення земельних паїв, проблеми забезпечення газу та водопостачання. Так, жителі Харківського району надіслали йому листа, в якому скаржились на відсутність питної води. Він організував ремонт водонапірної башти, водоводу, після завершення якого водопостачання вдалося налагодити.

Також після його звернення до Президента Академії аграрних наук НАН України М. Зубця, дослідному господарству «Елітне» було виділено фінансування для розробки комп’ютерної програми з розвитку тваринництва та придбання 50 племінних телиць для створення «української червоно-рябої» породи великої рогатої худоби.

Одним з важливих напрямків його діяльності була газифікація населених пунктів, підтримка малозабезпечених громадян – пенсіонерів, інвалідів, учасників бойових дій, багатодітних сімей.

Також він неодноразово допомагав захищати конституційні права жителів Харківського району в судах, податкових адміністраціях та інших відомствах. Для чотирьох засуджених домігся помилування Президентом України.

Народився 24 квітня 1937 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІ сесії Харківської районної ради ІІІ скликання 9 серпня 2001 року.

З 1979 по 2000 рік Леонід Іванович очолював Харківський район – найбільший район в Україні, який був ще і найбільшим виробником сільськогосподарської продукції у Харківській області. Крім цього, Харківський район мав найчисленніше в області поголів’я дійного стада та забезпечував місто молочними продуктами, у виробництві яєць – лідером серед інших.

З 1980 по 1984 рік під керівництвом Леоніда Івановича було завершено будівництво та введено в експлуатацію будівлю райвиконкому за адресою: Григорівське (Комсомольське) шосе, буд. 52, м. Харків, де і донині розташовуються Харківська районна державна адміністрація та Харківська районна рада.

Пріоритетними напрямками діяльності Леоніда Задорожного та команди його однодумців стали: розвиток аграрного виробництва та забезпечення продовольчої безпеки і цінової стабільності на споживчому ринку; розвиток економіки; реалізація соціальних прав громадян; підвищення якості і доступності медичної допомоги; шкільна та дошкільна освіта; реформування житлово – комунального господарства тощо.

Леонід Іванович віддав Харківському району не лише час, але і серце! Знайшов відповідь на ніби і не складне питання: «У чому особливість Харківського району?» У тому, що місто Харків знаходиться в обіймах Харківського району! А з цього визначення і випливало основне завдання – усі зусилля спрямовувати на забезпечення життєдіяльності міста.

Стабільному розвитку Харківського району сприяла розважливість та далекоглядність Леоніда Івановича – його впевнено прийняті рішення та вміння домовлятись і думати на десятиліття вперед.

Задорожний Л.І., як голова Харківського райвиконкому, Харківської районної державної адміністрації, представник Президента України у Харківському районі – керівник, який вважав себе не начальником, а людиною, відповідальною за вирішення того чи іншого питання. І вирішував він їх не формально, для форми, для звіту, а вникав у кожну проблему і завжди йшов назустріч людям.

Незмінне життєве кредо Леоніда Задорожного: «Робити людям добро і віддано служити інтересам держави».

Народився 31 березня 1937 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІ сесії Харківської районної ради ІІІ скликання 9 серпня 2001 року.

З 1976 року очолює колектив Роганської СШ № 3. На базі цієї школи в 1996 році створено навчально-виховний комплекс з аграрно-економічним ліцеєм, який з 2004 року реорганізовано в Роганський аграрний ліцей, де Микола Михайлович і працює до сьогодні.

Під його керівництвом навчальний заклад став опорним у районі щодо впровадження передового педагогічного досвіду та досягнень психолого-педагогічної науки. Будучи цікавою і працездатною людиною, віддаючись дорученій справі, вимагає того ж самого від підлеглих.

Педагогічний колектив став переможцем обласного конкурсу «Школа року-98» у номінації «Новий час – нові шляхи правління розвитком школи».

Микола Михайлович є активним учасником творчої групи директорів області, що дає можливість вивчати передовий досвід інших регіонів України. На засіданні науково-практичної конференції в м. Біла Церква він представив доповідь з теми: «Проблеми додаткової освіти та розвитку творчості учнівської молоді в сільському регіоні». Своїми роздумами, накопиченим досвідом, наробками щодо проблеми модернізації управлінської діяльності сучасного навчального закладу систематично ділиться з освітянами району та області на сторінках інформаційно-методичного вісника обласного управління освіти. Велику увагу він приділяє роботі з обдарованими дітьми, їх професійній підготовці.

Його постійна зацікавленість, запрограмованість на працю, яка тобі подобається, якою ти живеш – надовго! Він не чекає інструкцій, як працювати з талановитими дітьми, він вдало акумулює все новітнє, що є в державі, і з честю використовує його, свій запас енергії, доброти та педагогічного такту.

І діти, і вчителі з досвідом, і молодь без педагогічного стажу мають за щастя працювати під керівництвом людини, яка думає, насамперед, про дитину, про її майбутнє.

Народився 5 жовтня 1946 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІ сесії Харківської районної ради ІІІ скликання 9 серпня 2001 року.

Варвара Федорівна почала свою трудову діяльність у 1944 році робочою лісництва в сел. Васищеве Харківського району.

З 1947 року почала працювати майстром машинного доїння совхозу «Безлюдівський», в якому й пропрацювала 42 роки.

Вона і доїла групу, і виганяла її на випас, і стерегла, і дбала про повні ясла, годувала, напувала тварин, як кажуть, нерідко днювала й ночувала у літньому таборі чи на фермі. А ще треба було після кожного доїння, тобто тричі на день, доладно почистити хлів, піднести корми, подбати аби свіжою була підстилка. За все своє довге доярське життя Варвара Федорівна ані разу не скаржилася на труднощі.

Вона окрім основної роботи займалася ще й громадською діяльністю.

У президіях почувала себе незатишно, хоча завжди говорила щиро й відверто. А в тому, що любить свою роботу, не було найменшого сумніву і перебільшення. Імпозантну, фотогенічну, веселу, усміхнену, балакучу, по-жіночому привабливу, її не доводилося готувати до інтерв’ю, вона вміла і знала, що і як говорити в ефірі чи для газети.

Її, як неперевершеного майстра машинного доїння, запрошували на змагання – внутрішньогосподарські, районні та обласні. І наша доярка неодноразово ставала переможцем. Варвара Федорівна була Почесним тваринником Харківської та інших областей.

Варвара Савельєва була наставницею молоді, виховала та дала путівку в життя багатьом молодим дояркам, її досвід та знання впроваджені в господарстві, у якому вона працювала, та в інших господарствах Харківського району.

Народилась 22 червня 1928 року.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Харківського району» рішенням ХVІ сесії Харківської районної ради ІІІ скликання 09 серпня 2001 року.